Наша правда так часто гне в полі спину,
Але зло її плід пожирає,
Нашу правду до смерті женуть без упину,
А вона завжди виживає.
Наша воля-каліка не хоче вбіймать
Того брата, що б'є її рани,
Нашу волю-каліку не можна прогнать,
І кінця її не настане.
Нам не треба корон дарувать на чоло,
Але в нас вже затерпли коліна,
Як вже є, як буде, і як бути могло...
Але ми не допустим руїни.
Загубився і час у мільйоні пісень,
Та в піснях тих прихована злоба,
І терпіння стіка, і сигналить "дзень-дзень",
Затягнулась народна хвороба.
Затягнулось протяжне виття ліхтарів,
Не засохли роз'ятрені рани,
Не потрібен нам вектор впертих врагів,
Що ховаються в хитрих туманах.
Хай збирає вороння своє, як овець,
Хай сміються раби недолугі,
Нам не бракне натхнення іти навпростець,
Нам не бракне до бою натуги!
04.01.2014
дякую
