Розтібнулися ґудзики в сорочці,
Показалось мужнє тіло волохате,
Так кортіло, так жадало в першу ніч…
Від думок почав, як птах літати.
Заціловує навік свою дружину,
Що сьогодні вінчались перед Богом,
На святі цілувались без упину,
І від танців оббили всі пороги.
Обнімав її на білосніжній простині,
І тримав її сильно чоловік,
Так жадав тієї насолоди,
Не на день, не два, на цілий вік.
Заскрипіло ліжко відчайдушно,
Молоді злилися враз тілами,
Закричали від тої насолоди,
Бо сталося щастя те жадане.
Обціловує губи, шию, груди,
Хоч би щастя теє не скінчалось,
Але ніч на скоро вже минала,
І ранок ясний подружжя це вітав.
Сидить збентежено чоловік в постелі,
На білу простинь скоса погляда,
А простинь та ріже йому очі.
– А де дівоча незайманість, цнота?
Чому на простині не з’явилось крові?–
І гострий погляд у собі ховає.
Та усміхається, і йому говорить:
– Ти не сварися любий, так буває…
2008
Буває,буває, у кожного своя анатомія А що чоловік
є чоловік - ось це і гарно, а то буває навпаки - цнота є, а у чоловіка нічого
Віктор Остроух відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ці слова нічого не значать, то простий експромт за мотивами роману. Але тема доросла, інтимна, і тільки кохані між собою мають право про це говорити. І без жодної брехні і приховувань, як це було зі Стьопкою і Марусею.
А що чоловік 
