Якось сидів дідусь при дорозі, яка вела у невеличке містечко. Подорожуючий юнак звернувся до нього: "Я ніколи не був у цьому містечку. Які люди тут живуть?" Старий відповів питанням: "А які люди були у тому містечку, з якого ти прийшов?" "Це були злі та нахабні люди! Тому я й подався звідти."
"Тут ти зустрінеш точнісенько таких", - відповів йому старий.
Через деякий час до дідуся наблизився ще один подорожуючий і запитав: "Скажіть мені, будь ласка, які люди живуть у цьому містечку?"
Старий відповів: "А як поводили себе люди у тому містечку, з якого ти прийшов?" "Це були добрі, щірі душі! У мене там залишилося багато друзів і мені було дуже важко розлучатися з ними."
"Ти й тут знайдеш точнісенько таких!" - відповів йому дідусь.
Неподалік чоловік напував коня і чув відповіді старого. Коли другий юнак відійшов, чоловік запитав у дідуся, чому той так відповідав на запитання хлопців.
"Сину мій, КОЖЕН НОСИТЬ СВІЙ МИР У СВОЄМУ СЕРЦІ! Той, хто у минулому не знайшов нічого доброго у тих краях, звідки він прийшов, тут теж нічого доброго не знайде. А той, у кого були друзі у його місті, і тут знайде добрих та відданих друзів. ОТОЧУЮЧІ НАС ЛЮДИ СТАЮТЬ ТИМ, ЩО МИ В НИХ ШУКАЄМО І ЗНАХОДИМО!"
