Ніяк нерозділимі,
Як небо і земля на ниві.
Створені разом навіки,
Тече наше життя, неначе суміжні ріки.
Все ж опиняється в одному океані.
Різна, холодна й тепла, там вода.
Ви – барвисті корали на дні.
З вами зникає будь-яка злоба.
Вітер листя пориває,
Зриваючись, летить далеко в небо.
І знову про нестерпну вічність нагадає,
І знову це марення в далечінь далеку завело.
Хоч би як далеко бути
Та неможливо вас покинути.
Скоро буде наше зіткнення,
Як двох планет, двох світів.
В одному спільному світі буде відродження
Для майбутніх надлюдських родів.
Ви – жінки, дівчата, бабусі, матері,
З нами одного світу різні половини.
І, як дитя у вашому череві,
Не можемо одне без одного ні вижити, ні прожити й днини.
Зима 2011.
