Полини,полини і прокурена димом дорога.
Гинуть юні сини,наче цвіт від морозу паде.
Біль стерпіти не в силі,волаю до Господа Бога,
Та під залпом гармат правда спить і її не знайдеш.
Ще за сімдесят літ не загоїлись рани у душах,
І земля ще у тілі «сюрпризи» війни зберіга,
Ті десятки років атеїзмом годовані , друже,
Пожинаєм плоди у онуках своїх і синах.
Хочем, щоби Господь нас негайно почув ,в цю хвилину.
Та не чули Його,коли двері Він нам відчиняв.
А тепер у благанні своїм ми до Бога всі линем.
Він чекає від нас сліз в потоках гірких ,каяття.
Зупиніться хоч раз від буденних тих справ на хвилину
І до неба в молитві свої піднесімо серця.
Не впадайте у відчай ,Господь нас іще не покинув.
Тож гуртуймося в вірі ,не зрадимо Свого Творця!
26.08.14
Зупиніться хоч раз від буденних тих справ на хвилину
І до неба в молитві свої піднесімо серця.
Не впадайте у відчай ,Господь нас іще не покинув.
Тож гуртуймося в вірі ,не зрадимо Свого Творця!
сильно. дякую
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
