Чіткішими стають навколо звуки.
Маленьке серце схоже на пташине.
Все легше рухи, тепліше руки.
Осінній день, а отже – відпочинок.
Паркани ділять світ на чорне і зелене.
На сонці гріються – зручні та теплі.
Сідай, Олено! Це незбагненно!
І дні мов гудзики, а час – то петлі.
І вже рудішає та золотиться листя.
Дивитися і слухати його я буду.
Ти подивися – гілки сплелися.
Вони теж кохають – вони як люди.
Любов зелено-жовто-синьо-чорна.
Живе в серцях і у казках осінніх.
Не ілюзорна, тебе огорне,
Зачарувавши красою барв і ліній.