З ранку лікує мабуть лиш кава,
та пянкий аромат зелених лісів.
Ще не прочитана ранішня справа,
звук так знайомих мені голосів.
Ніжне проміння ранкового сонця,
так лагідно душу мені зігріва.
Ніби всміхається мені у віконце,
та з вуст самотоком лються слова.
Тут сердце співає і бється шалено,
тут спокій душа моя віднайшла.
Карпати! Сваляво! Напевно без тебе,
я б існувала а не сердцем жила.
Тут моє дитинство, тут все мені любо,
і кожен куточок теплом віддає.
До смерті Сваляво тебе не забуду,
бо дух твій карпатський у сердці живе.
