Калинові корали у осені на грудях,
Із листя золотого сплела вона вінок.
А вітер все жартує ,безладдя робить всюди
Без сорому провадить із листячком танок.
Красуне золотава ,зваблива в тебе вдача:
Спочатку ти гаряча і маниш ще теплом,
Але в отій окрасі ховається ледаче,
Твоє холодне серце із буйним вітряком.
Та я не нарікаю на твої всі принади,
І навіть не жалкую,що обманеш мене.
Від тебе не далеко літ моїх листопади
І ми з тобою схожі стаємо кожен день.
26.08.14р.
Э над чим подумати. Ми стаэмо схожі на осінь так сумно з одного боку і так прекрасно з іншого. Такі гарні діти з такими підлітковими проблемами. Одним словом дуже гарно
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00