А я , напевно, народилась вільною
Та моя воля дивна, далебі
Це не свобода, мабуть, а свавілля
Але ця воля схована в тобі
Цілунки душ чи може тільки губ?
Ти не припнеш вже більше мою гордість
Ти мені люб, не люб чи таки люб??
Моя приручена навіки невагомість…
А он туди, ген-геном аж за край
Летять всі наші мрії і хотіння
Ти не кажи, що підеш – не лякай
Але й не підкорись моїм велінням
Ти моя слабість, мій душевний крах
Але ж в душі я завжди була сильною
Ти апріорі, вже прикутий птах
А я , напевно , народилась вільною…
Та ми свободу метрами не зміряємо,
А тільки довжиною ланцюга..
Хоч я , напевно, народилась вільною
Та вільною – ніколи й не була!!
