Чому такая ти п’янка, І вмить сп’янів від чар твоїх!..
Так вабиш,тішиш й спокушаєш? І від краси твоєї й вроди!!.
Чому в собі і на собі Люблю тебе і не страшні
Земні й небесні чари маєш?.. Мені ніякі перешкоди!!!
Хто дав тобі оту красу, Прийму тебе таку,як є!
В якій ти сонечком сіяєш!.. До тебе ніжно прихилюся!..
Хто ніжну й щиру душу дав, З криниці,що у тобі є,
Яку лиш ти на світі маєш!!! Води джерельної нап’юся…
Хто дав ті очі чарівні Й на мить від щастя я помру,
І ніжну усмішку й ласкаву!.. І знов на тебе подивлюся…
Хто змогу дав в душі відчуть І,знаю я,за все життя
Для мене любую забаву?.. Тобою,люба, не нап’юся!..
І постать милу величать! Бо,мила,ти – уся п’янка!..
Тобі в коханні зізнаватись… І хміль в тобі той прибуває…
Можливість чути голос твій – І той,хто п’є тебе до дна -
У тебе,люба,закохатись! Той радість й щастя в житті має!
Та так,мов ангел осінив, Ти вся чарівна і п/янка!
Твою красу й небесну вроду!.. І вабиш,тішиш,спокушаєш!..
На радість,щастя і добро Ну,як тебе,таку п’янку,
Послав тебе у нагороду Та й не полюбиш й покохаєш!!!
За все,що в світі я робив… Чому такая ти п’янка,
І так в земне життя влюбився, Так вабиш,тішиш,спокушаєш?..
Що в радісний суботній день Тому,що в собі й на собі
З тобою поруч опинився!!! Земні й небесні чари маєш!!!
