Вмикаю музику гучніше
Закриваю двері у минуле
Спостерігаю за розвитком сьогодення
Чому так сталося?
Чому в житті все не так
Як ми того хотіли
До чого так спішили бігти
І проходили на червоне світло.
Одна мить…
І потрібно починати все спочатку
З одними ми - друзі
Із іншими, просто – коханці
Я ніяк не збагну
Де правда, де брехня
Усе погрузло у тонни багнюки
І, навіть у чаш терпіння є свої кордони
Чому одні намагаються зрозуміти,
Пробачити, допомогти
А інші цього всього не цінують
Чому переступають заборони
У стосунках…
І вкотре повторяти собі
Все буде добре…
Все мине, просто, пробач…
І ніби ніяких образ, питань…
Але і слів немає
Нема чого сказати
Таке інколи буває...
Коли отак, ніби хочеться
Обійняти, але минаєш поруч
Ідеш туди, куди і йти
Так сильно не потрібно
Але ідеш…
Тому що вже немає спільних тем
Отак і життя проходить
Як ми проходимо повз людей.
Для когось ми – ніхто…
Для когось – океан сліз
А ще для когось – незабутня мить!!!