Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лавинюкова Тетяна: Публикация для Ирины - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приймаю, Ніло, Ваші слова як оцінку мене-публікатора і популяризатора, можливо, маловідомого широкому загалу вірша. Певно що, вважаю цю мою роль в даному випадку вдячною. Тішуся, що це знайшло такий відгук у моїх друзів-поетів
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ірина Одоєвцева - можна сказати, остання поетеса срібного віку поезії: А наша Ірина Лівобережна - яка ж молодчина! Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я думаю, что ЛГ стала мраморной, но сердце этой мраморной статуи осталось живым и болит...
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любовь на все времена...
Ірина Лівобережна, 02.10.2014 - 06:27
Таню, вчора на мій віршик Валерій написав свою імпровізацію! Я трохи додала рядочків від себе, і ось що у НАС вийшло!!!http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527266 Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все читала, вчора стала писати тобі, а воно пропало Сьогодні ще раз напишу...
Наталя Данилюк, 01.10.2014 - 22:25
Яка зворушлива історія... Торкнулися серця цією проникливою публікацією!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І от минуло вже сто літІ тих людей згубився слід... І тільки статуя в саду Чекає, коли я прийду... Ірина Лівобережна, 01.10.2014 - 22:23
А она уходит, напевая,В рыжем, клетчатом пальто моем. Я стою холодная, нагая Под осенним ветром и дождем. Я стою... лишь мысль, и сердце - бьётся... Неподвижна... Надо как-то жить... Розовым рассвет по мне прольётся... Из ладоней птицы будут пить... За спиной сирени вспыхнут в мае. А зимой снега - меня белей... Я стою одна. И понимаю Каменной не стать душе моей! Он весною с девушкой пройдётся, Драматично так играя грусть... Сердце, им забытое, взорвётся! И у ног его я разобьюсь... Таня, я тронута до слёз! Спасибо огромное! Вот так сюрприз! Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все мы немного у жизни в гостях, (Анна Ахматова)
Жить — этот только привычка. Чудится мне на воздушных путях Двух голосов перекличка. Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все мы немного у жизни в гостях, (Анна Ахматова)
Жить — этот только привычка. Чудится мне на воздушных путях Двух голосов перекличка. Світлана Моренець, 01.10.2014 - 20:48
Оце так! Аж мороз по шкірі... Ніби перекличка через століття між двома талантами, двома Іринами.
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світланочко, мені так подобаються ці Ахматовські рядки, що зацитую їх і Вам:Все мы немного у жизни в гостях, Жить — этот только привычка. Чудится мне на воздушных путях Двух голосов перекличка. А для Вас ще й портрет Ірини Одоєвцевої - приблизно тієї пори, коли написаний вірш про статую. Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Майже через 100 років!.. У іншої не менш талановитої Ірини сюжет втілений по-своєму, не менш вражаюче!..
|
|
|