Страшно, коли ти стоїш на межі,
А за межею - вся правда, о, ні,
Страшно, коли в даль втікають ці дні,
Ну, а за ними - бажання нові.
Страшно, коли запізнились слова,
Вже недоречні, і ллється вода,
Страшно, коли не поділиш на два,
Лишилася в серці надія одна.
Страшно, коли залишився один,
Радість розвіялась в полі, як дим,
Страшно, коли ти лиш мрієш за тим,
Щоби втопитися в п'янкості вин.
Страшно, коли твій збувається сон,
Це не пояснить ніякий закон,
Страшно, коли потрапляєш в полон
Невідповідності і заборон.
Страшно, коли не отримуєш волю,
Це завдає нам нестерпного болю,
Страшно, коли ти не змінюєш долю,
З вітром, придурку, гуляєш по полю.
Страшно, коли тобі вистрелять в спину,
Але душа лиш кричить: "НЕ ЗАГИНУ!"
Страшно, коли ти міркуєш годину,
Над тим, як загладить уявну провину.
Страшно, коли потопаєш в брехні,
Входиш до пекла у двері вхідні,
Страшно, коли залишився на дні.
Страшно? Не страшно, не страшно мені.
ID:
529678
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.10.2014 22:09:31
© дата внесення змiн: 13.10.2014 22:09:31
автор: destro13
Вкажіть причину вашої скарги
|
