|
О, привіт, довгожданне щастя, що загорнене у мій плед.
Ти було поза зоною досяжності, а тепер вирвалось вперед.
Роздягайся тепер по трішки та сідай поруч, не лякайсь,
Я читатиму тобі вірші, тільки рук моїх не торкайсь.
О, привіт, довгожданне кохання, що як пінка в моїм латте
Піднялась і залишилась на губах моїх як щось просте.
Я не кликала та тепер не відпущу із своїх днів
Не пали мене, чуєш, щастя, вже достатньо є тут вогнів.
О, привіт, довгожданна надіє, що із ним увійшла в мій світ,
Ти сідай, тут, біля каміну, покажи мій життєвий звіт.
Не лякайся, я не безумна, я закохана в запах його,
Що п'янить і сниться ночами, що торкається серця мого.
О, привіт, щастя, кохання й надіє, ну чому Ви так довго йшли?!
Зачекалась я тут, на колії, добре, що вітри швидко Вас принесли.
Роздягайтеся і влаштовуйтесь, я Вас більше нікуди не відпущу,
Почуттями своїми солодкими зараз щиро Вас пригощу.
ID:
534311
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.11.2014 01:13:06
© дата внесення змiн: 03.11.2014 01:13:06
автор: Alia
Вкажіть причину вашої скарги
|