Небайдужість ходить світом,
Заглядає в кожен дім
І питає, чи не шкодить
Всім байдужим жити в нім.
Як зайшла на Україну,
Осінь пізня ще була.
Розбудила враз країну,
Що байдужою жила.
Піднялися з сну мільйони,
Загорілися вогні.
На майданах батальйони…
Небайдужі на війні.
Кожен жертвує останнім,
Хтось життя своє кладе.
Ось бабуся часом раннім
Пенсію свою несе:
«Щоб в теплі жили синочки
І броня щоб в них була».
Листи пишуть сини й дочки…
Небайдужість в край прийшла.
Це чудово, я радію,
Пліч-о-пліч всі за одне.
Тож пишу про це, як вмію,
Україна понад все.
