Все в мене Шевченкове:
І вірші і хата й згорьовано доля…
Софія Миронівна Годунок.
Ой вийду, я на лужок,
Сяду на ставочку.
Опишу, я свою долю,
На білім листочку.
Доля моя нещаслива,
Доле моя, доле!
Ти ж такая широкая,
Як весняне поле.
Сини мої соколята,
Було ж бо вас троє.
Залишився однесенький;
У земельці двоє.
Зосталися сирітками
Внученятка милі.
А тепер вони дорослі,
Порядні, вродливі.
Є у них вже свої сімї,
Син і дочки.
А бабуся хустинкою,
Витирає очки…
Внучки подружились,
Дітки народились.
Бабуся радіє,
Душа молодіє!
А ще Бабця просить
У Господа Бога,
Щоб кожна дитинка
В них була здорова.
Щоб були здорові
І щоб були живі.
Внуки і правнучки
В світі цім щасливі.
Пісенні і проникливі рядки. Важка жіноча доля у Вашої мами, як і в нашої України. Але діти й онуки зігрівають родинним теплом і наповнюють життя змістом.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя старенька, народна майстриня по вишивці... І коли виродки - лікарі, собаки здерли надцять тисяч, викинув я їх на смітник власне і з їхньої жадоби, бо добре вони знали, що ця операція не потрібна, коли плигає тиск, осліпла . Бачить віднині тільки тіні. В мами зявилося бажання писати вірші. Печатається в районці постійно. Завдяки прекрасній памяті та прекрасноу навчанні, мій дідусь все життя пропрацював завучем школи по памяті, коли приходять сусіди,хрещениця чи правнуки надиктовує свої вірші по памяті, чого я після Чорнобиля далеко не можу. От я і вирішив їх печатати в нашому клубі. Далі буде.
Важка жіноча доля у Вашої мами, як і в нашої України. Але діти й онуки зігрівають родинним теплом і наповнюють життя змістом. 
url=http://mirgif.com/>
