А знаєш ти в чомусь найкраща,
у мріях захованих в пастку повік -
і долею ні...Не пропаща,
Та скута бажанням навік...
А знаєш такі щирі очі
я б вічність шукав - не знайшов,
і маревом справжнім щоночі
до тебе у сни знов прийшов...
А знаєш з тобою я каліч -
парлічем вбитий юнак,
сліпий що зібрався наніч
зібрати зірки у кулак...
А знаєш твій запах -
нагадує подих весни,
бузок, інші трави і радість
лиш обрані здатні нести...
А знаєш скільки вже віршів
Покладено в жертву тобі?
скуті рядки чорнилами нищив,
сам у своїй боротьбі...
А знаєш чого я не скажу?
Мабуть що ніколи, факт -
у мареві соннім в деталях покажу
той Божий чи Власний знак.
А знаєш...Та знаєш! Знаєш!
навіщо без сенсу слова?
Призустрічі вже не пізнаєш -
я ж привид, видіння, омана твоя...
