Хеллоу всім! Я Юля, така як і всі.. студентка,
Навчаюсь,працюю,гулять хоч і рідко,та хожу,
Не дівная блонда, й далеко не жгуча брюнетка,
Світло-русява і досить сімпотна на рожу.
Я вам скАжу правду, в мене не складались
З хлопцями стосунки, що тут ще додати?
Друзі мОї тишком за цю справу взялись
Й романтичну зустріч хтіли влаштувати.
«Завтра йдеш на каву, Діма його звати,
Ось тобі є фотка,гарний,носить бренд,
Буде в «Метрограді» він тебе чекати,
Бачиш,от знайшовся хоч якийсь бойфренд»
_______________________________________
Як пристойна дівка трохи запізнилась,
І не на п’ятнадцять , а на сім хвилин,
Підійшла, а Діма «Чо ти забарилась?
Я немов придурок тут стою один»
Вже тоді відчула,що не буде діла
Був у мене ступор, що сказать не знала
Чесно, з ним лишатись я не дуже хотіла.
Виходу не бУло…друзям обіцяла.
Що прекрасним буде в холод й непогоду?
Ну звичайно ж кава й зАтишне кафе.
Та мене неначе кинули у воду,
Він у автоматі нам купив латЕ.
Витратив на мене цілих 10 гривень,
Щедрістю своєю вразив на повал,
А стоїть довооольний, гордий як той півень.
Я ж давлюся кавой з думкою «Завал!!!»
На старезний Сіменс йОму подзвонили,
Боженьку, можливо твій мені це знак?
Виявилось наші кОмусь гол забили…
«Філіжанка» з цукром полетіла в бак.
Стало зовсім зимно, ми ж ідем гуляти,
Ось уже Хрещатик,Стелла і Майдан,
Він налаштувався й нумо лепетати,
Ну а я мовчала,ніби партизан.
Потім сексі-мачо витягнув з кишені
Ласту свОю й нагло лізе обіймати,
Та лиш глянув в очі злі мої, скажені
Й вирішив бідося не ризикувати.
Ну нарешті! Ось воно! Це моє спасіння!
Стовп оно видніється з надписом «Метро»
Серед цього стресу хоч одне везіння
І тепер я скАжу «Досвідос,Дмитро»
Ну а на останок хтів він цілуватись,
І купить в дорогу мЕні шаурму,
На мої відмовки став ще й дивуватись
Певно розраховував що знайшов дурну.
___________________________________
Знаєте, не буду я когось шукати,
З допомогой друзів, чи навІть сама
А якщо ніхто мене не схоче покохати..
Ну то так і буде! Лишуся одна!
Життя зблизька... Розчарування ні до чого... Моїй тітці сьогодні 90. А вона... дівчиною зосталася за гордості мабуть. Хоч Вам ще рано до цієї загрози, але Вона з Мамою жила,а зараз сама, племінник допомагає приглядає. Ідеал можна і не знайти, але шукаючи хороше в людині
і вміючи прощати дрібниці... Простодушним і з посмішкою краще живеться в цьому непростому світі. Звичайно є речі непростимі, але дай Боже з ними не зустрітися Вам.
Щастя і Любові. А за Любов і поборотися прийдеться, як на передовій. Та віддаючи - сам одержуєш, такий закон Божественний життя. А то ж для чого ми на Землю потрапили, часто по своїй же волі, через народження, інакше ніяк.
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дотепно склалося) скажи хто твій друг... шукати, шукати і ще раз шукати! треба бути активною, бо навіть продукти на полицях не всі корисні! Є навіть небезпечні. До всього треба придивлятись, проте якщо ви самі не будете являти собою продукт якості вищого гатунку... то фінал вашого твору може справдитися. Але я в таке не вірю!!!!
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподобалось така забавна історія, але хіба головне мобільний телефон і кава?
Може він припаркував свій Ферарі за зупинку
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Повірте, ніякого Ферарі там бути не може
Телефон і справді не саме головне. А от в холодригу поїти дівчину кавою з автомату і просто водити по вулиці...хм...ну не самий вдалий варіант
) Вам ще повезло - ціле лате, шаурма...у моєї знайомої був кавалєр(недовго)) так він пригощав стаканчиком на двох, вона поза очі так і називала його - півстаканчика і пів****))))
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От ваших историй получаю огромное удовольствие хотя, должен заметить, монохромные мобильные телефоны встречаются и у далеко не бедных граждан. Ведь для многих жизнь - это совсем не погоня за последним айфоном
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00