Обираючи шлях між листом і вулицею
Стираєш маленьку частинку себе
З часом міста перетворються з бамбукової гілки
В розлогі баобаби,
А життя починає обертатися між двох павутинних мереж
Якщо подумати,
То всі ми баобаби, живемо у світі баобабів, заселяємо баобами інші планети
Паразити, на тілі Всесвіту,
які з часом захоплять навіть найвіддаленіші частини
Космічної душі….
Якщо баобаби вчасно не виполоти, вони нароблять багато шкоди
десь забарився наш Маленький Принц…..
не приходить, не виполює,
а ми тим часом продовжуємо блудити між двох баобабо- павутинок
навіть лінії на долонях все частіше пророкують шлях одразу в обидві!.....
а мені що ночі сняться гори
там немає мереж і павутинок, не ростуть баобаби
там від повітря паморочиться в голові,
а старезні дуби говорять з тобою мовою вітру….
обираючи між листом і вулицею, я все частіше тікаю в поле
як всетаки добре, що в нас не ростуть баобаби,
а єдина павутина яка завжди зі мною -
це хитросплетіння ліній долі на долонях
світ заполонила зима,.
І їх завжди можна сховати в рукавиці
Дрібна деталь, в масштабах світу,
Подумаєш, хтось ховається в рукавицях від зими
Або від світу, чи може від себе….
В масштабах Всесвіту, я всього-лиш сніжинка на черевиках Бога
А як щодо власної галактики?....
Вічна мерзлота, з двома поштовими скриньками
страшно не тоді коли ніхто не телефонує, не чекають нові листи
поки ти розбиваєш головою стіни, рвеш щоденники
Кричиш на випадкових перехожих
Тоннами п»єш заспокійливе
Пам»ятай,
буйною зеленню в тобі розростається літо!
насправді ж страшно стає тоді,
коли ти навмисне ставиш мобільний на беззвучний
поштові скриньки ломляться від листів,
контакт висне від тонни непрочитаних повідомлень
а в тебе по гороскопу Зима
дайте напитися гарячого рому
поділіться міцною цигаркою
чорні очі не гірше світлих, вміють випромінювати мінус сорок
