Я просто хочу тебе.
Тільки тебе.
І погано від того так
було, що, наче хлопчак,
розпускав свої фантазії,
хотів бути в екстазі і
не тільки з тобою.
Я споглядав за розпустою дурною.
А зараз краще,
я зрозумів, нарешті -
мене ніяка не тащить,
а моя свобода — в арешті.
Дикунське метання в пошуках
призводить до оніміння в руках.
Весь світ осквернений і непростим,
я різний з ним. Рішенням простим
заклинаю, що це моє випробування
дасть мудрість, цілість, умиротворення.
Та ж найтяжчий з тягарів -
не промовляти тобі слів.
Ніколи не вмів, бо думи гнітять,
що в тебе міг хтось бути, що хтось є,
що буде хтось з тобою щоночі лягать.
Що ж, знайди шляхетного месьє.
Могла якась в мене бути.
Може, якась хоче бути.
Це гнітючі думи,
таке припускати прикро.
Ні роздуми, ні руни,
навіть якщо не все зникло,
не відкриють того, чому нам не бути.
А зараз вже краще,
я розумію це, нарешті -
мене лише до тебе тащить,
а моя свобода — самому по землі зносити мешти.
24.12.2014.
