02.01.2014 * 14:25
Ми весь час говоримо, що Кодувальники не кодують події, вони їх не створюють, а створюють певні колізії, які викликають події, що ідуть так, як це є найдоцільнішим з точки зору самої події. Навіть якщо колізія має ясне окреслене русло, то навіть в цьому випадку ніколи не можна сказати яка саме подія, в якій термін та як саме набуде чинності.
Для того, щоб проілюструвати це, слід послатися на вимарування В'ячеслав Чорновола із плину формування України як держави.
Безумовно, вбивство В. Чорновола було злочином. Безумовно, ця людина не була достойна такої смерті. Але!
Україна отримала незалежність не тому, що її вибороли такі борці як Чорновіл, а тому, що це було необхідно для розвалу СРСР, це був наслідок розвалу СРСР. Фактично, як це не звучить парадоксально, незалежність України зробили комуністи України на чолі із Л. Кравчуком. Це була поміркована перебудова влади комуністів, яка фактично існувала, приймаючи різноманітні форми, аж до 2014 року.
Незалежність України не була вистраждана нацією, народом, а Шестидесятники були тільки благим авангардом української інтелігенції.
Чорновіл по своїй суті був екстремістом. Ти знаєш, що він у свій час програв президентство Кравчуку саме через це. І зроблено це було Нами достатньо коректно.
Перед своєю смертю В. Чорновіл став ще більш значущою фігурою. Якби він прийшов до влади, то в Україні відбулася би громадянська війна і країна була би розколота на декілька державних утворень.
Такий сценарій, враховуючи роль, яку Україна повинна буде відігравати у подальшому розвитку Людства, Нас ніяк не влаштовував.
Враховуючи, що Рух, як соціально-політичне і національне явище фактично тримався на Чорноволі, в цьому випадку Чорновіл був приречений.
Безумовно, проти будь-якої значущої людини завжди точаться заколоти і Нам залишається тільки блокувати їх чи, і таке має місце, не робити це.
Що ж Україна отримала після загибелі В. Чорновола?
1. Рух, як соціально-політичне явище, самозруйнувався. Це дало можливість народжуватися фактично різноманітним патріотичним силам, бо все йшло до того, що Рух став би новоявленою КПУ.
2. Подальший розвиток України пішов не по шляху екстремальних дій та збуджень, а по шляху поступового росту самосвідомості мас.
3. Фактично всі президентства України до 2014 року йшли по принципу доведення, ще більше і більше, життя України до абсурду.
Абсурд почався з Кравчука, який всіляко прагнув вести країну "між крапель дощу", навіть за рахунок формальної заборони КПУ, його рідненької партії. Але головне було збережене - комуністична ідеологія не була засуджена та заборонена.
4. Помаранчева революція стала тільки першою спробою по виявленню росту самосвідомості людей. Але вона була приречена, тому що знову і знову була спроба контролювати процес зверху, бо маси були тільки активними статистами у перерозподілі Влади.
Провал Помаранчевої революції закономірний не тільки через зраду Ющенка, а і через наївність повсталих.
5. І, нарешті, революція 2014 року показала, що, нарешті, процес змін свідомості почав іти у маси людей.
Не треба бути наївними: боротьба старого та нового ще буде точитися довго.
Таким чином, перетин стану України в січні 2014 року та суті Росії і її напад на Україну в цей момент є закономірним.
Чому?
Поговоримо про це далі.
Ми
14:55
"Незалежність України не була вистраждана нацією, народом, а Шестидесятники були тільки благим авангардом української інтелігенції" - страшні речі стверджуєте чи передаєте...
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це - правда, на жаль. І події сьогодення ілюструють це. До речі: в одній із телевізійних передач мимохідь було сказано, що у нас серед демобілізованих 60% дезертири. Я здригнувся! Бо якщо це правда, то у нас відбувається тихе розмежування в середині нації!
