Ми волю не навчились цінувати
І націю не вмієм берегти ,
Невже насправді з краю наша хата ?
Чи нам судилось досягти мети ?
У “насолоді” майже 300 років .
Із діда прадіда скрипіло те ярмо.
Несли його спокійно крок за кроком ,
В свідомості ще й досі несемо .
До цього часу мирно спонукаєм
Ту долю , що низпослана з висот .
Невже вважатимемо й досі її раєм ?
Та все чикатимем отих небесних квот ?
Відведено було малі хатинки
Соломою покриті до весни .
У полі нам родили наші жінки .
То хто ми в цьому світі , поясни ?
Скінчаються нарешті ті примари ,
Москаль вже не лишає байстрюків .
Матусі Катерин своїх не сварять ,
Кохають вони вірних козаків .
Сергій Бабінчук . Листопад 2013р.
