Вона танцює свій останній танець,
Легенька, наче пір'я лебедине.
Вона танцює для усіх востаннє
Прекрасна й ніжна біла балерина.
Вона ступає тихо й обережно,
Неначе по розпечених ножах.
Ніхто не знає як болять ті ніжки
І крок по сцені наче по голках.
Рука повільно плаває в повітрі
Й викручується під небаченим кутом.
Ніхто не знає скільки довгих років
Оця рука гоїла перелом.
Обличчя юне, миле та чарівне
І постать також юна і гнучка.
Ніхто не знає скільки їй вже років
А між волоссям срібна сивина.
Вона принцеса! Королева сцени!
Їй квіти килимом вистелюють до ніг.
Ніхто не знає як удома мерзне,
В розбиту шибку залітає сніг.
Огрядні дами не вітаються спогорда:
"Могла й вона сказати щось сама"
Вона - не горда, просто вже так склалось
Що від народження залишилась німа...
Вона танцює... Вище й вище!
У захваті вся опера мовчить,
А там на сцені біла балерина
В німім мовчанні в небеса кричить...
