Духовная скрепа(слово російським імперіалістам).
(Голос того,хто кличе:
В пустині готуйте дорогу для Господа,
рівняйте стежки Йому!(книга пророка Ісая)).
В чому справжня справедливість?
В чому справжня сила?
Може в зброї,влучній,дальній,
плоть що розриває?
Чи у грошах що банально,геть усе купляють?
Може сила справжня є,лиш в переконанні?
Самовірі сподівання,що усе заборить?
Чи у слові пропаганди?що усе зліпляє,
що у купі геть не держиться,
макарон звисає,з вух слухняних,
хто повірить у людськую славу.
Де ця слава?Де ця сила?
Всі у всіх питають,та погано знають.
Чи ж ця правда є не в Нього,Творителя світу?
Міцна є рука Його, що усе зробила.
В нас поради не питав,мудра Його воля.
Надихнув та сформував,життя Духа дав,
все явив любов'ю.
Ось у кого істина,духовна,незборна,
правда,сила та спасіння,справжня без підробки.
Сонечко встає,сідає,рік за роком йде минає,
Ріки часу промайнули,та погане не минулось.
Знов йде до нас у гості,на Вкраїну милу.
Нерозумний старший брат,що провадить війни.
З нами війни,із сусідом,що йому не винні,
геть нічого.
Леніністи,шовіністи,кляті імперіалісти,
знову пруть до нас юрбою,безпощадною ордою.
Комуністів злая рать, хоче силою являть,
новий мирпорядок-безладу упадок.
Леніна нечиста сила,гнила туша заявила,
право своє,що з Кремля,смраду на півсвіту,
гнилизни брехні своєї.
З нею знову хочуть буть гегемоном права.
З нею знову хочуть стать привидом Європи.
Мають намір керувать,нами аж до скону.
Байки гарні нам являть,баснії Крилова,
книги Ільфа і Петрова,казки дідуся Криладзе.
Та історію писать,нашої країни.
Щей закони свої дать,для більшої руїни.
Бо з імперії ця вийшла,дивна приповістка,
Їхня лиха звістка,їхній клятий темперамент,
звіриний орнамент.
Що ми добре їм повинні,за повітря заплатить.
Що вони поки не встигли,ще собою забруднить.
Своїм гонором,пихою,ненаситною душою.
Що бач ласа на чуже,хоч у неї є своє.
Та землі своєї мало,їм у око чужа впала.
І людей своїх катма,нові треба для угару,
в топку шовіністам.
Сандормохи,Соловки,Колима студена.
Хочуть знов відбудувать,нові ями там
копать.
Там ще місце вільне є,в мерзлоті для тіла,
що в свободі хоче жить,по правді не їхній.
Щей піняться скрізь вони,великим бахвальством.
Що якась у них там є духовная скрепа.
Нею все хотять зкріпить,аж до ручки ізвратить.
Скрепа ця пшенична водка,вино,пиво і селедка.
Все оце щоб ми вживали,смакоту цю заїдали.
Пийте братія хохли!Відкривайте глотки.
Будете здорові.Будете такі як ми хлопці безтолкові.
Відкривайте всі врата!Ми зайдем до вас у гості.
Як великі господа.А без нас ви нікуда.
Євро вже вам відпадає,дика Азія вітає!
Ми таке вам все накажем,і ще краще пить покажем.
Крепи випить,закусить,ще й цигаркой затягнуться.
Добренько на світ лайнуться,пречудово матюкнуться.
Та чудні псалми співать,музику шансона.
Уркаганами вам стать,яничарів плем'я.
За гранчак та за сміття,матір що спродадуть.
Батьківщину що забудуть,за чужою стануть.
Руський мір лиш з крепой буде,а без неї не пребуде!
Скрепу хто не поважає,той в наш світ не попадає!
Сильно треба її кушать,та Володю дядю слушать!
Того що давно у склепі,та того що на коні,
мязами все грає.
Він сучасний наший царь,превеликий государь,
Хан Сибірський-ятаган,войовничий Тамерлан.
Що багатства всі збирає,на всі гроші набуває,
зброю для атаки.
Сильних ми завжди боялись,а із слабих насміхались.
Слабих легко ображать,кривду просто їм вчинять.
Смута в вас була,явилась,в ній і ми там підженились.
Вам до лиха додались.В землю вашу ікла впяли,
соки крові випивали,із людей невинних.
Гради,бомби,засівая,свою правду тільки знаєм.
Щей грозимся показать,світу що не знами,
страшну ядерну зиму-кузьку мать в нестямі.
Щей закон ми Божий знаєм,паутиной заплітаєм,
чисту заповідь любві,хто не з нами той в пітьмі.
А такого слід карати,нажахаючи вбивати,
ополченіям кривавим.
Ну а хто ще не помер,то його слід в рабство брати,
в муках мучить,мордувати.Ось як треба скреп кохати.
Все оце я в них почув,здивувався дуже.
Ще такого я не чув,та й не хочу слухать.
Та одне лиш зрозумів,що вони все геть змінили,
справжне слово ізвратили.
Вседержителя Святого,Бога Саваофа.
Заповідь ця не тяжка,лиш одкрийте вуха.
Добре вже собі прочистіть,затужілий слух свій.
Заповідь же ця гласить,возлюбіте Бога.
Свого ближнього любіть він є прояв Його.
Ну а хто не любить вже,ненавидить брата,
той брехун,не знає Бога і крива його дорога.
Брехунам же світить пекло,привіти кидає.
Це чортячая дорога,Люцифер ридає.
В себе гостів вигляда,чекає на душі.
Це погибель вічна,страшна.Хочете такую?
Ви туди уже ідете,брата убивая.
Щей хулу на нього гнете,наклепи гордині.
Як ті пси себе ведете в руїнах святині.
Та в твердинях злоби ви,сильно вкоренились.
Забруднились ненавистю,насильством умились.
Зайди що ж ми ще тепер вам винні ?
Заплатить за наші сльози?Заплатить за горе?
Будь вам в упокорі?Вам за волю заплатить?
Кращими із кращих?Кров'ю?Душами?Журбою?
Ненаситним лихом?Що з Росії це прийшло,
ненаситне лихо.
Почекайте,що посієш те й пожнеш,
іншого не буде.Ось така вам буде плата,
за гріхи ваші відплата.
Не копайте яму вже,ближньому своєму.
Самі в яму не впадіть,де гадина вкусить.
Не робіть лихої ви,підлості дороги.
Ви від неї відверніться,та до Бога наверніться.
Брата більше не вбивайте,живіте в любові.
Бо любов животворить,ненависть вбиває.
Вийдіть же на інший рівень,праведну дорогу.
Вона світлом в вас озветься,душі всі наповнить.
В ній лиш тільки порятунок,Осанна Святому!
Це духовне і є справжне Божим Духом дане.
Тільки в цьому добре станьте,омийтесь із бруда.
Із навоза-блуда.Духом правди обновіться.
Шати нові білі, ви на себе одягніть.
А минувші,цвілі,що зотліли,гріхів багряницю,
чорну та смердючу,відкидайте вже від себе.
Станьте в новому добрі,що від Нього данне.
Руку чисту простягніть,без лукавства хитрого.
Ми також простягнем руку,пробачить ми мусим,
себе і вас.Бо научимся прощать,іншого не має.
І обнімуться з біди прийдешнії люди.
Годі руйнування,годі вже все розкидать,
камні позбираєм.
З них ми разом побудуєм храма Всеблагому.
В ньому разом заспіваєм хвалу ми Святому.
В справах наших розбудуєм,нові гарні речі.
Що на користь нам лиш будуть,рівності духовного.
Це і є справжня духовність,во Христі Ісусі.
Що надією скріпляє,душі всі оживить,
зарубцює наші рани,зруйнує кайдани.
В ній давайте станем,та пред Ним предстанем.
Тільки в цьому преблагому,духовно зміцненні,
зкріплені любов'ю.
грудень 2014 А.В
ID:
556446
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.02.2015 19:52:29
© дата внесення змiн: 16.01.2019 00:17:01
автор: Каминь
Вкажіть причину вашої скарги
|
