Чорна хмара із-за лісу
На село виходить.
Дощову густу завісу
За собою водить.
Ліс, неначе гребінець
Здаля бовваніє.
Через поле навпростець
Річечка міліє.
Очеретом поросла,
Занесло пісками.
Сумом серце пройняла,
Біжучи віками.
Ось вже хмара налягла
На крайню хатину.
Перші краплі пролила
На спекотну днину.
В край від краю затягло,
Блискавиця й громи.
Зашуміло, загуло,
Ллється дощ без втоми.
Дощова стоїть стіна,
По коліна вОди.
Громовиця кам’яна
Крає неба зводи.
За дощами вітер йшов,
Ніс похолодання.
З голови до підошов
Літнє замерзання.