Надихати може все від вишневого цвіту до жіночих плечей.Але часом немає ні того ні іншого.Малювати ти не можеш. Патологічно не можеш.Зі зламаними пальцями ще ніхто не малював.Ех підбив же нечистий спровокувати ту бійню.Казали,що пальці зламають і зламали.Тепер сиди поглядом стіни малюй,живописець грьобаний.Кому ти і що хотів довести?Ну не прогнувся ти під них ,не змусили.Але пальці…Чого ти без них вартий?
Якось ввечері в парку де я зазвичай сидів до мене пійшов добояче вгашений молодик
і наказовим тоном промимрив:
-Тьолку мені намалюй.
-Яку?-не зрозумів я.
-Та мою ж-прогунявив мужик.-Завтра приведу.Намалюєш.
-Без питань.-відповів я в душі сподіваючись що він не прийде.
Але прийшов і Мілку привів(так тьолку звали).
Цей день я запам*ятав надовго.Малював ту злосчасну дівку три рази.І жоден з портретів не був схвалений.На четвертий малювати відмовився,попри обіцяну велику платню,після чого мене не надто добираючи виразів,було урочисто попереджено про те що мовляв "тебе суку знайдуть" (цитата) і "переламають тобі бля всі пальці "(цитата),я ж списав цю полум*яну промову на прогресуючу «білку» замовника і не надав їй жодного значення.
Наступного дня по дорозі с парку мене перестріли невдомі мені люди і добряче мя віддухопелили,не вдаючись до банальних прелюдій і зайвих пояснень. Ну а далі ясно.
Сиджу тепер вдома на п*ятому поверсі,дивлюсь на лазореве небо за вікном і не можу не можу його намалювати.І плачу.І злюсь.І плачу.І злюсь.
Дуже шкода ... Швидкого одужання і сили перемогти всі труднощі героєві цієї розповіді . А ще - пробачити "білку" і "тьолку" , вони і так обділені ... Так легше подолати проблеми .
... 
, вони і так обділені ...
Так легше подолати проблеми .
