НА ЖИВЦЯ
Василь Вількозукра.
Співчував сусід сусіду із приводу втрати:
- Він вже був старий , нікчемний . Чого горювати
І не бачив , і не чув ледь пересувався.
То навіщо він такий , сусіде , вам здався ?
Вив та гавкав як дурний на кого попало.
Воно й добре , що цього собаки не стало.
- Чи здуріли ви сусіде , мізків в вас немає .
То мій Тузик ліг на спину й на халяв чекає.
Гляньте , лапи підняв вгору , хребта видно ломить.
Живіт виставив на сонці . На живця їх ловить .
Трьох із ранку встиг піймати . Як в нього виходить?
І ще дві молоді сучки під парканом ходять .
От собі б отак навчитись на живця ловити.
Уявляєте сусіде не треба й просити .
Ліг собі , розставив ноги . Сонце вигріває
А жінки навколо тебе , як пташки літають .
В хаті щось загуркотіло . Скрипнула пружина
На порозі зла як звір з*явилась дружина.
- Кобилі ви , переростки . Губи розкатали.
Вам своїх жінок не треба ? Чужих забажали ?
Ви у дзеркало на себе давно заглядали?
В вас не тільки в голові , кругом повсихало
- Ми ще хлопці хоч куди . Чого ти нас лаєш?
- Бо на вашого живця й мухи не піймаєш .
30 березня 2012р
