Задрали Дебіли, Хами задрали,
Чмо матюкливе, мова Бомжів!
Де ви, Козацтво? Де ви пропали?
Хто Волю і Слово палке полонив?!
Хто вас напоумив Жінок зневажати?
Бидляцьку браваду в чесноту возвів?
Хто вас примусив Своє проклинати,
Хто ницими вас, козаченьки, зробив?
Дослухайтесь крові, що мирно струмує,
Дослухайтесь серця, що час відбива,
З колін підніміться, бо Світ вас не чує,
Пискливими стали порожні слова.
Як баби базарні за пляшкою водки,
Творці революцій у мокрих штанцях,
Ціна вам копійка, як Секонда шмотки,
Ви гідність свою перетерли на прах.
Хай Зайди і далі вас в дупу кохають,
Ганьба то для тих, в кого гідність ще єсть,
А вам вже не соромно. Мають - то й мають,
Д..па все стерпить. Така ваша честь.
У рабській покорі вам затишно й добре,
По тюрмах за вас відстраждають Жінки,
Принаймні Одна. Що єдина – хоробра,
А ви – пі…си, а не козаки.
Дивіться на тих, хто має вас раком,
Їх дуже багато… бояться Одну.
Вона ще підніметься, знайте козаки,
Та це з боягузів не зніме вину.
Коли знову Сонце погідне засяє,
Затямте, що ви лиш юрба баранів.
Сором усім, хто яйця ще має,
Господь помилково вам їх наділив…
18.04.2013
ID:
571660
Рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата надходження: 03.04.2015 14:05:52
© дата внесення змiн: 03.04.2015 14:05:52
автор: Ераст Іваніцький
Вкажіть причину вашої скарги
|
