Ось знову до кінця спливає день новий,
Чи, може, я промчалася вздовж нього...
Так непомітно пролітають і роки,–
Впиватися життям немає змоги.
Роки проходять, і стаємо інші ми,
І я за часом в невідомість лину...
Подяку Богові творю я кожну мить,
За день, за час прожитий, за хвилину.
За мудрість, ласку, за прощення і любов
Щодня возношу я хвалу Творцеві,
За те, що можу дякувати знов і знов
І маю волю вибору суттєву.
Я можу вибрати: любить чи не любить,
І „бути, чи не буть” – як за Шекспіром, –
Пісні співати, чи поезії творить,
Не кваплячись, пливти повільно світом.
За все, що зараз маю, дякую Творцю,
Приношу щиро Богу поклоніння:
Прийми, мій Господи, подяку щиру цю,
Душі моєї це благовоління.
18.11.2011 р.
