Такі божевільні сни. Навіть смішно.
І ти головна героїня,
на другорядному плані я.
Та і стрімко так рік пролетів,
як відколи я серце своє відколов й закохався у тебе.
І хотів я убитись колишніми,
тільки для них я був, як і для тебе я лишнім.
Так, як всевишній один.
Серед зрадників віри своєї,
соратників зради всесвітньої проти жінок,
що так пахнуть осінню, спілими фруктами й скошеними і переношеними трагедіями,
ніби комедіями, та все ж трагедіями.
Де все бридко і дико
і в кожного з нас свій порок.
І хотів я почати з початку життя, але факт залишається фактом,
його обірвати лиш можна,
втикаючи пальці в розетку чи різати вени у ванній повздовж,
щоби осінь моя була справді червоного кольору ,
Такого кольору, дійсно твого, через який я його й полюбив.
І ніколи не зміг, хоч би як не хотів, залишитись на цій буремній землі,
оповитій у сповідь мою, ніби цупка і водночас крихка пуповина.
Щоб проміння останнє залишилось тепле,
так як стікає у формі своїй із небес, десь у травні.
Де ніжно так гладить своєю - твоєю рукою,
де рухи твої як різкі і водночас плавні,
де ніжність твоя із словами пливе рікою.
Такі божевільні сни. І ти головна героїня.
На другорядному плані я. Все так грішно.
Знаєш, а це ж я посадив на цій мертвій землі насіння,
А тепер тримай ніж. Той що гостріший, ніж. На Віть! Смішно … ?