Вся Україна - злиденний рай,
Тільки і чуєш: пане подай.
- Подай ради Бога, ради Христа!
Ради діток,
Ради сиріток! -
Благають старечі вуста.
- Подай! - тягне руки малеча -
Дзеркало наших ідей.
Чи зробить з них доля лелеча
Хороших і добрих людей?
- Подай! - каже старший малому.
Начальник підлеглому. - Дай.
І ріже ножем по живому,
Не слово "нате", а натяки "дай".
Дай ректору, дай медсестрі,
Учителя теж не забудь.
Чи гривні нові, чи доляри старі,
Усе, що не дай - загребуть.
І ніхто не спитає: чи маєш
В кишені монету дзвінку?
Як живеш-поживаєш
У цьому шаленім віку?
І хоч молись просто неба,
Чи скільки завгодно плати,
Та самим нам від себе,
Аж ніяк не втекти.
Вся Україна - злиденний рай,
Тільки і чуєш: пане подай!
01.12.96 р.
