До друзів, воргів і решти світу,
Цього листа я втомлений пишу,
Щоб знали, що ще довго буду жити,
І цих я слів не стримаю, скажу:
Я ще живий, тож ви мене чекайте,
Багато набралось для нас бо тем,
Тож у кав'ярню краще завітайте
І там вже поговоримо про все.
Про зраду, дружбу, про забуті будні,
Згадаємо ж: кого, за що і як,
Дванадцять пречудових наших груднів
І що таке писав той Пастернак.
Я розповім історію цікаву
Як промайнули світлі ці роки
І, пригубивши трохи з чашки кави,
Вже поведу розмову у віки.
Коли над містом засмеркають зорі,
Забувши всі образи і слова,
Піду у світ, щоб будувати нове,
Щоб зводити надії купола.