Поволі йде до храму літня жінка ...
Не здужає ,а все таки іде ...!
Бо, знаю я ,лишень любов до Бога ,
У Храм нездужу жінку ту веде..!
Веде любов до істини святої!
Веде любов ,що б всю себе віддать
В молитві Богу ,вірі і надії...!
Що б Божий дух у душу й серце взять ...
І з Богом і любов'ю подолати
Неспокій й страх,що канем в небуття ...
Наперекір сьогоднішнім тривогам-
Так хочеться щасливого життя !!!
Нехай не зараз , не в оцю хвилину,
Хай згодом в Рай небесний попадем ...!
Лиш з Богом ,що нікого не осудить ,
Як мріялось , щасливими будем !!!
Поволі йде до храму літня жінка !!!
На неї я дивлюсь зі сторони ...
Як жила ,як любила і страждала -
Немає в неї Божої вини!!!
Могла б ще закохатися у принца !
Відчути справжнє щастя на землі ...!
Мов тінь , пішла вона до свого Храму ,
І постать вмить розтанула в імлі!!!
Замислено подумав я й про себе :
Чому при людях Богу не посмів
В молитві душу я свою віддати ...?
Чому до Ангела у Храм не полетів... ?
У кожного своє життя на світі ,
Свій Бог і свій коханий Ангел є...!
Лишень любов на світі торжествує ...!
Лишень любов всім щастя роздає !!!
Пішла до свого Храму літня жінка ...!
На неї я дививсь зі сторони :
Як жила ,як любила і кохала ...!
Немає в неї Божої вини !!!