Ой, у лузі
В ніч Купали червень плив,
Я заскочив до кумів.
Покликали кум з кумою
На прогулянку з собою.
Красота яка навкруг!
Пахне сіно, квітне луг.
Раптом кум надувсь, мов сич -
Забув дома могорич…
За сулією йде кум.
Жабки в лузі кум-кум-кум…
Ми з кумою сидим в сіні
Мовчки лускаєм насіння…
На куму я зир та зир,
Бачу груди, мов пузир -
Не один, а цілих два,
Як у кума голова.
Облизуюся, немов кіт,
Рукавом мокаю піт.
Які губи в куми пишні -
Червоненькі, наче вишні!
Блуд примаривсь, аж упрів,
Рветься сила зі штанів.
Кума глянула й зомліла,
Ласий стан до ніг схилила…
Ну, а кума все нема,
Мов з ума зійшла кума:
То сміється, то голосить,
Підтягнути пісню просить…
Третій кінчили приспів,
Я отямивсь, винне сів,
А кума, як не бувало,
З торби тягне хліб і сало.
Десь зозуля ку-ку-ку…
Везе ж куму-дураку!
Таку гарну жінку має –
Все уміє… Й як співає!
П’яний кум вкінець приліз,
Але пляшку все ж приніс.
І заснув, немов дитина,
В недокошеній долині.
Довго в лузі, край села
Двійня їла і пила…
Після чарки, на Купали,
До півнів куми співали…
21 травня 2015 року