Я про це нікому й слова мовити не стану
Я духом падаю, хоч вигляду й не подаю.
Раніше з усіх сил боровся з цими почуттями,
Тепер же - відпускаю тихо, я їм волю даю.
Мені набридло всім і кожному тут посміхатись,
Не помічаючи, що так ніким і просную.
Я буду при розмові очі кудись відвертати,
Бо хтось та й прочитає у них смуток і тугу мою.
Я уникатиму тусовок і скупчення люду,
Я не привик провину прятати за словом "Ми",
Мене бентежать їхні вигуки й тупість повсюдна.
Хто вам дозволив нажиратися у час чуми?!
