МАЙБУТНЯ ПОЇЗДКА
Завтра знову рушатиму в тяжку дорогу, неблизьку.
Завтра ранок зустріну під радісний гул двигуна.
І буде колихатись все тіло мого мотоцикла,
Наче давня колиска, - в початку життя пацана.
Я дороги люблю. Це завжди неохоплений простір,
Це такі краєвиди – аж даллю туманиться зір!
Несподіваним змінам, буває, радію, мов хлопчик,
До якого з цяцьками приходять гостини у двір.
Як давно я не їздив! Здавалося: втратив надію,
Що колись візьму в руки тремтяче залізне кермо.
Вчора спробу зробив. О! Боженьку праведний! – вмію!
Можу я, ще хоч трохи, - не хникай, старий, - живемо!
Непроста ця дорога. Занадто вже серденько кличе,
До найближчого серця; до щему - коханих очей…
Пригорнеться, голубка, в обіймах щасливо притихне,
Схилить сиву голівку на скраплене потом плече…
Не казатиму їй про ночі неспані, в зажурі,
Про липку безнадію, що душу мою облягла,
Просто сам, у цю мить, засльозені очі зажмурю,
Аби слабість мою побачить вона не змогла.
Буду гладити ніжно натруджену працею спину,
Перестуджені плечі в морозі розлук, самоти.
Запитаю про справи, про вісті від старшого сина,
І незчуюся сам, як зустрічі час пролетить.
Потім знов, наостанок, дивитимусь жадібно в очі.
Щоб ввібрати у серце душі неповторну красу.
Розум скаже: пора! А серце кричить: я не хочу!!!
Я не хочу розлук! В собі її образ ношу!
Хай кричить! Нехай квилить, мов чайка над спіненим морем.
Ми приречені долею жити окремим життям…
Там, де править над долею давнє нещастя та горе,
Не береться в увагу самотність чиясь… почуття…
Завтра, - зранку, рушатиму в тяжку, неблизьку дорогу.
Зустрічатиму день під радісний гул двигуна,
Щоб хоча б не надовго, відсунути ширму тривоги,
За якою знов буде стрічати з розлуки ВОНА!
07.06.2015 19:43