Незважаючи на біль, ми відпускаємо колишні почуття, востаннє дивлячись назад.
Куди відправляються розбиті серця?
У скляній шафі будинку тітоньки Поппі лежать колишні надії - сьогоднішні розбиті серця.
Люди приходять до Поппі, шукаючи розради. Рожеві щоки жінки на мить біліють, та беручи себе в руки вона рішуче готується допомогти, для початку - печивом та чаєм.
Жінка терпляче вислуховує кожну історію, тримаючи бідолагу за руку, коли та не може стримувати емоцій. Скільки ж гірких історій їй довелось почути...
Тітонька Поппі не давала жодних порад. Людям з розбитим серцем було потрібно не це. Вона слухала їх мовчки, даючи змогу висловитись, а пізніше - пропонуючи допомогу. Тітонька Поппі пропонувала звільнення від страждань.
Будинок Поппі зсередини нагадував антикварну крамницю. Купа різноманітних деталей робили його схожим на магазин, де це все можна придбати, та зовсім не будинком, у якому хтось живе. Скатертини, вишиті серветки, дерев'яні меблі, полиці з сервізами та крісло-качалка - все це було у двох невеликих кімнатах.
Поппі жила сама довгі роки. Точніше, її самотність розділяла ще одна істота - голуб на ім'я Секрут, що залишився без однієї лапи ще у дитинстві.
Проводжаючи чергову гостю жінка знала, що переступивши поріг її дому людина позбудеться тягару, а за скляними дверцятами шафи Поппі з'явиться ще одне розбите серце. Колекція збільшувалась з неймовірною швидкістю.
Люди знали, що сповідаючись цій жінці вони назавжди позбуваються чи не основного фрагменту з життя. Один пазл з картинки відправляється в корзину для сміття. А точніше - в шафу з скляними дверцятами тітоньки Поппі.
Були й такі, як містер Сон, що жаліли про скоєне. Поппі забирала їх почуття, та спогади залишались.
Містер Сон вирішив повернутись до будинку Поппі, щоб переконати її повернути йому залишений скарб, та натомість побачив руїни. Відчай пожирав його зсередини. Він позбувся частини себе так легковажно. Яким би болючим не був тягар - він не мав права чинити так. Не здатний справитись з невдачею, містер Сон задумався, а чи вартий він ще чогось? Чи може, відчуваючи поразку він так само легко позбудеться й інших почуттів, без спроб справитись й пережити усе природним шляхом?...
Тітонька Поппі відкрила шафу ключем та залишила там ще одне розбите серце. Номер 711 ще слабко мерехтів, та холод навколо нього загасив останні промені надії.
Жінка всілась у м'яке крісло та зібралась в'язати. Востаннє кинувши погляд на номер 711 Поппі сумно посміхнулась. Вона пам'ятала усі історії, які їй доводилось чути... Любов погубила тих людей, і жінка вважала, що допомагає їм позбутись болю; користуваючись станом бідолах вона манила їх до себе, забираючи залишки того, де нещодавно майоріла надія.
Секрут сидів на підвіконні, дивлячись на візерунки мальовані морозом. Сніг заліпив вікна. Поппі повернула голову до голуба, та покинувши почате в'язання - перенесла його у клітку.
- Ти мені потрібен, - лагідно сказала вона до птаха, що відповів надзвичайно проникливим поглядом, на який не здатна навіть людина.
Заварюючи какао, тітонька Поппі сіла за кухонний стіл та дістала грубий зошит з пожовклими сторінками у ньому. Гортаючи його, вона одним оком кидала погляд на історії, які він зберігав.
Жінка прийнялась записувати нову історію.
Як і очікувалось, це зайняло чимало сторінок. Примітивши, що зошит закінчується, Поппі таємниче посміхнулась.
- Ще трошки, - говорила вона, - колекція майже довершена. Ми переробимо їх... Вони будуть чимось новим.
Жінка сховала зошит у шухляду та радісно поглянула на Секрута: "Залишилось недовго".
Птах відвернувся, ховаючи голову. Він не очікував, що все так обернеться.
Колекція стояла за скляними дверцятами шафи, як несподівано номер 349 засвітився червоним кольором. Можливо, десь у світі одна з ран загоїлась. Напевно, після розбитого серця взаємність все ще можлива. Та тітоньці Поппі про це знати не можна.
Тітонька Поппі збирала колекцію розбитих сердець...
Спочатку хотілося ту бабцю як у класика "человек я или тварь дрожащая?". А потім дочитав до того місця, де серце запалало червоним кольором... І думаю, хай живе. Вона все одно безсила проти взаємності і полум'я почуттів. Сподобалось
Lily Grant відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Терпіння, друже мій, терпіння!))
З рештою, вона робить це для того, щоб зцілити своє розбите серце.. Надіюсь на це є натяк у її словах до Секрута)
