***
Це літо занадто байдужо-зелене,
і муляє око відсутність палітри.
А хочеться фарб вздовж осінньої Сени
в жагучому листі, у свіжості вітру.
А хочеться поряд, а хочеться разом
гуляти Парижем, сотати повітря.
Ловити очима закінчення фрази
і руки,і пальці сплітати, як віття.
І десь у кав`ярні,призначеній Богом,
знімаючи втому ковточками кави,
віднайдем слова не казати нічого
про те, що не завжди говорять словами.
13.06.2015.
А мені вірш дуже сподобався - своєю інтригою, недомовленістю, присутністю очікування духовного єднання.
Надія Позняк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам настільки вдячна, що Ви навіть не уявляєте: Ви абсолютно все вірно зрозуміли і відчули те, що вкладала, не відаючи, а чи ж вдало вийде. З повагою,Н.П.
..., а між рядків.
