Шукаю притулку у хвилях замріяних трав…
(із записів Мавки)... (Лізо… Маріє… Марто…
Я вас колись… я усіх вас колись кохав…
Я вас кохав…
а тому, мабуть, жити варто…)
Шукаю притулку… на сьому свою висоту…
Все уже сталось… й нічого не може статись.
(Я вас... Маріє... Лізо… і навіть ту,
що просто йшла,
щоб ніколи не повертатись…)
І знову пірнаю на сьому свою висоту…
Море – безмежне!… усі ілюзорні звуки…
(Я вас… Маріє… Марто… і навіть ту…)
“Тату, візьми мене,
як колись, на руки!…"
Де мої трави, роси… просто скажи – де я?!
Море – безмежне! небо моє так низько!
Чуєш, колише Всесвіт нове ім’я…
Чуєш, гойдає вітер
чиюсь колиску…
Боже!.. колише вітер знову колиску ту…
Світ збожеволів, бачиш?... світ пакував валізи…
Світе, скажи,чи мав ти хоч якусь мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я вас – безмежно ніжно…..
……………………….Марто… Маріє… Лізо…….)
Згадала пісню у виконанні Андрія Миронова:
Иветта, Лизетта, Мюзетта,
Жанетта, Жоржетта,
Вся жизнь моя вами,
Как солнцем июльским согрета.
Покуда со мной вы,
Клянусь, моя песня не спета...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
(майже по Мопассану):
в цій химері чуттів, серед всіх цих імен,
в вирі спогадів знову гублюсь я!..
був колись дон жуан, казанова, жульєн!.. -
де ж мої есмеральди, і анни, і лізи...
надії... і ольги... й марусі?!......
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
почему-то вспомнила песню Миронова из кинофильма "Соломенная шляпка": Иветта, Лизетта,Мюзетта, Жанетта, Жоpжетта,
Вся жизнь моя вами,
Как солнцем июльским, согpета.
Покуда со мней вы - клянусь,
Моя песня не спета...
У вас получились очень теплые и душевные строки!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00