Шепоче дощ деревам в парку.
Листочкам казку повіда.
Тихенько, лагідно і палко
у кронах шириться луна.
Від подиву, так нетерпляче
листочки крутяться й тремтять -
Неначе діти неслухняні -
до хмар піднятись норовлять.
А дощ періщить все сильніше -
Вигадує нові дива.
Він веселиться, листя тішить
І землю рясно полива.