Навіжена,звиваюся в гніві - змія,
лайкою втискаю шпалери в стіни.
лютую несамовито– всі винні,тільки не я -
невгамовна,розпалена( така людина?)
Мчуся в бутік – значить,хочу жить,
шопінг – божество покупців касти.
Різнокольорове шмаття висить
несподіваних райдуг мого настрою.
Вибираю одяг,де асиметричні криві,
для човна схиблених – шопінг – якорем,
викручую мстиво сукням рукави ,
примірявши платтячок може з п’ятеро.
Бутік –найпсихотерапевтична з кімнат,
кожен дивак тут знайде собі діло -
насміхаюся над штаньми ,що як тлустий мулат,
не здатні міцно оповить моє тіло.
бо ж вільний крій ,недоторканість - тре
самотньо тримаютьсяються лоно і ноги.
до уваги абищиць ніхто не бере.
…У рай капелюшковий - ближня дорога.
Варіюю,соромлячись світла й дзеркал,
гублюсь в лабіринті своєї натури:
звичайно, кроїли мене без лекал,
то ж нахабно волають хиби фігури.
Вдягла капелюшок - доволі смішна,
за двадцять примірок - уже романтична!..
…Згаса навіженість,стих гнів мій сповна.
Невже я ввійшла в храм речей істеричною?
Продавці розуміюче дивляться на мене,
врешті,як заохочення , хапаю обновку -
струменіючу сукню синьо-зелену,
відчуваючи сласно ласкавість шовку,
щ наче чай із м’яти й меліси
впоїть лють ,й вже півкроком - відрух в заглибленість.
…Я спокійна й впевнена, що на пароплаві в круїзі
вражатиму досконалістю,де відтінком - схибленість.
Шопінг, та це ж перший лікар для себе милоі.
