Літня ніч над квітковим полем стояла,
своє зоряне намисто приміряла,
срібним місяцем заблищала,
чисте небо дарувала.
Розсувала ніч на небі подушки із хмар,
відправляла в гори, щоб дощик упав,
візерунки з бісеру зірок і місяця ніч вишивала,
небо й землю чарівною ковдрою накривала.
І нависла ковдра зоряна над полем,
чарувала всіх своїм зірковим морем,
але починає грізно рожевіти схід
і зірки по одній гаснуть, ніч на заході ще спить.
Анімація із інтернету.
