Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Лета… коло самих ніг… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ I.Teрен, 01.08.2015 - 01:01
Згадались слова Висоцького: "А тот, который во мне сидит..." Або Ви буквально ввійшли в образ ЛГ, або війна підійшла до Вас ближче ніж до інших. В обох випадках життя поета на терезах долі, яка може виявитись Летою.ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та, власне, нікуди й не відходила http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555129 Ви за фахом часом не лікар? надто точні Ваші діагнози... дякую, як завжди, щиро Наталя Данилюк, 31.07.2015 - 12:38
Сильне і наболіле!.. Важкі часи переживаємо... Дай, Боже, дочекатися великих змін!..
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дай Боже! (ще б і швидше...) дякую Вам
Ніна-Марія, 30.07.2015 - 21:54
Як же ми всі,Пташечко, втомилися від цієї клятої війни.А коли все пропускаєш через своє серце-то це просто жах.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ми від неї втомилися, а вона від нас чомусь ні... а дарма... дякую Вам за те, що читаєте
гостя, 30.07.2015 - 21:47
Русалкою явлюся МінотавруЗ намистом інкрустованих гріхів, Він порахує родинки як тавра – І пропуск дасть у котреєсь із кіл… Іринко,як же Ви пишете неймовірно! ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Гостенько дечого й у Вас вчуся
Олена Акіко, 30.07.2015 - 21:23
з віршів Ваших розумію, що Ви живете ближче до зони вогню страшно подумати, як це сталося, що ми всі уже звикли до того, що іде війна
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
людина до всього звикає, на жаль чи на щастя... дякую, Оленочко, що читаєте
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мусимо, Оксаночко, бо іншого варіанту не існує... дякую Вам
Касьян Благоєв, 30.07.2015 - 19:52
нам, - а вірніше, точніше, правильніше - ВАМ там вона мірки вже з душ знімає. із совісти, вже ціну спокою і життю, вірі і сподіванням, страхам і любові склала, і суть мудрості життя розкрила, і все із нього на терези поклала.а ми тут ще і вередуємо, ще у рожевих бачимо окуклярах світ, і легковажимо, і байдужістю душі намагаємося закутати. та знайте. принаймі, що вас - любимо, за вас хвилюємося, вболіваємо за вас, бо ви - частина нас, і віри нашої, і совісти, і самого життя. то чесно і від серця: ми з вами. Іринко, з усіма, хто так близько раптом став лицем до війни і межі, яка розділила назавжди вчора і завтра сьогоднішніми вибухами градів... ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Касьянчику, за такі слова, та коли гупають гради, хай навіть і далеко, все має геть іншу ціну, і, крім безсилля й розпачу, нічого не відчуваєш... дякую за теплоту душі
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
головне, що цього добра надовго вистачить, щоб смакувати... дякую, Тарасе
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, то питання - що краще... дякую Вам, п.Вікторе
|
|
|