Ніч. Всі сплять. Опів на третю.
Та мене кидає в жар.
Задовбав до напівсмерті
мене малесенький комар.
Якби знала та падлота,
що пишу йому вірші,
то напевно б грали сурми
в комара того в душі.
Та де душі тій там узятись?!!!
Отак летить, пищить, зудить.
Я кручу як млин руками,
а він все прагне укусить.
Іще всі сплять. Вже п'ята ранку,
а в нас двобій не на життя.
Безжалісний, страшний, кривавий...
Що розбули аж дитя...
Вже встали всі, а ця комашка,
із повним пузом моєї крові,
злетів на стелю наче пташка,
і ходить там собі поволі.
Ну що тут скажеш - се ля ві!!!
Але реваншу я чекаю.
Зустрінемось ми в темряві.
Не здамся!!!! Це я обіцяю...
я не здамся без бою 
