Люба моя Буковино,
Славне місто Чернівці,
Твої парки, тихі сквери,
Площі й вулиці усі
Пам"ятають дух епохи,
Та усіх дітей своїх,
Що несли у світ прекрасне:
Слово, музику і сміх.
З Маршинців Софійка щиро
"Рути" оспівала цвіт,
Кобилянська в "Земля" драмі
Димківський розкрила світ,
Гнатюк Дмитро "кольорами"
Україну заквітчав,
Про матусеньку рідненьку
І Мамаївці згадав,
Наш Іванко Миколайчук
З Чорториї в світ подався...
В його творчість і харизму
Майже кожен закохався.
Вижниця... містечко-казка:
Прут, Черемош, ліс та гори...
В цім раю зростав Назарій,
Соловейко всім відомий.
У Путилі на горбочку,
Біля церкви у садочку
Стоїть хатка непримітна
Подорожнім всім привітна...
В ній Федькович проживав,
Твори там свої писав.
А Лук"ян*, "король" гуцулів,
Справжній ватаг благородний,
Захищав у самім Відні
Право волі всенародне.
Плоска, Сергії, Путила,
Вижниця, та Чернівці,..
Твої діти, Буковино,
Згадані ще тут не всі.
Щедра зелень Буковинська,
Грунт родючий, люди щирі,
Край, де варто гідно жити
В добрі, злагоді та мирі.
* Лук"ян Кобилиця, житель села Плоска (нині Путильського р-ну) 1848 року був обраний депутатом австрійського парламенту Рейхстагу.
Сьогодні свято створення нашої області
(75 років)
Дуже рада,що Вам подобається читати мене 
