Стоїть дівча над чистою рікою
і дивиться вглиб бистрини:
“Ой, Бистрице, ти забери з собою,
до моря Чорного мене неси.
А десь поїхав мій миленький
далеко від дому служить
і хочу бачити його близенько,
бо серденько за ним болить!”
І розіллється бистра річка,
коли проллють рясні дощі,
підніме хвилю Бистриця тихенько
та стане рвати береги.
“Тоді по річці і по бистрій,
йому я звістку передам
і понесе Дністер широкий,
прийме собі морський лиман.”
Стоїть дівча над чистою рікою
і дивиться вглиб бистрини,
та милий вже до неї їде:
звістку несе ріка й вітри!
Фотографія із інтернету.
08.08.2015.
