Вона буває зовсім нетерпляча
І сковує,з відвагою ту іскорку в очах
та чим так манить лиш тебе юначе
що ти забув усяку біль і страх
можливо тим що криється в душі
що не знайоме жодній грішній плоті
вони метають в неї лиш ножі
і душі їхні схожі мерзлоті,яка не залишає навіть протяг
можливо,бачиш її вкрай заплаканії очі
і чуєш крик про допомогу,той без слів
та чи готовий з нею розділити ночі
поринувши у світ нічних степів
та чи зумієш розпізнати її болі
чи зможеш втішити в час важких боїв
бо сліз вже було пролито доволі
а від боїв,той дух всесильний просто ослабів
що ж бачу і тебе це не страшить
ти дійсно стенеш тою наднадійною стіною
і більш ніхто її не осквернить
і більш вона не стане злою