Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Дитинство розове давно-давно промчало - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Рада, що вони і Вам близькі.
Зоя Журавка, 15.08.2015 - 20:41
Дитинство розове давно-давно промчалоТуди, відкіль немає вороття, Де колискова мамина звучала. Й де починалось непросте моє життя. Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я рада, що вам сподобалися ці рядочки, Зоєчко!
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар смайликами. Кожен з них - і безтурботне дитинство, і глибока материнська любов, і тривога за минулим, і друзі дитинства. і перші квіти у житті, і неповторність пережитого, і квіти визнання. Сердечно дякую Вам.
Променистий менестрель, 15.08.2015 - 15:14
Так Ганнусю... Промчало, та ненароком заглядає зі святого схрону найкращих миттєвостей... Щоправда у кого як... Один мій знайомий з острахом ... про ті роки - зріс в багатодітній сім'ї - 10 діток, Татко на війні залишився, Мама рано вмерла. Покотом на соломі, сусіди годували... Не дай Боже. Та все ж вищу освіту здобув, великим начальником став, сильна воля в людини...Такі долі бувають... Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Долі людські - то особлива і болюча тема, та навіть у найтяжчій з них є отой світлий промінчик, котрий тримає людину в житті, гріє душу, допомагає вистояти у двобої з горем. По собі знаю. І життя люблю не менш, ніж ті, хто жив у достатку, став успішним, рада, що у мене є такі ж однодумці, хто цінує слово, волю і людину. Дякую за коментар, Менестрелю.
|
|
|