Випусти мене вже з рук,
Не зі скла, не розіб"юся,
Хоч і звеш мене "малюк",
Не тобі, але ж МАТУСЯ!
Випусти, бо сонце знов
Спалить зашарілу шкіру.
Простирадла кинь покров -
Знай же пристрасті ти міру.
Випусти мене на мить,
Дай дихну, бо поцілунки
Розпалили в пекло хіть,
Хоч малюй вогнем малюнки.
Випусти, бо день давно,
Мабуть треба йти у справах?
Ти куди, та тут вікно,
Ще впаду - тобі ж забава.
Випусти мене, в"яжу
Вузлики тобі на пам"ять,
Що ти робиш?..та лежу,
Поки пестощі не спалять.
Випусти, вже глупа ніч,
Місяць досхочу регоче,
Ми з тобою віч-на-віч
Чи ти спиш? А я ж НЕ ХОЧУ!!!
Оце так і медове кохання, якщо влип, то серйозно Мабуть і кохання багато буває, але люди не хочуть називати речі своїми іменами, тому придумали таким почуттям інші назви. то для заспокоєння. Хоча, що там поганого - відчуття королеви і панянки присутні, а то вже дуже добре
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.приємно,що Ви аналізуєте кожний прочитаний вірш.
Мабуть і кохання багато буває, але люди не хочуть називати речі своїми іменами, тому придумали таким почуттям інші назви. то для заспокоєння. Хоча, що там поганого - відчуття королеви і панянки присутні, а то вже дуже добре 
