Якщо не я, якщо не ти - тоді нас, мабуть і немає?
Зруйновані усі мости, за рогом в безвісті чигає
Зелено-сіра, як мара, незграбна, як і всі химери
Безжальна збочена жура - відлуння пристрасті-мегери.
Розхристана ніч дощова у келих муки доливає
І цідить краплями слова: тебе нема, мене немає...
Нехай не розвести біди, ні рук не вистачить, ні сили -
Ковтаю сльози, мов слюду - засклити світ,чи вже засклили?
Спливають водограєм дні, озвучені всі твої ролі,
Химери поряд на вікні - сумні, спокусливі...доволі!
У скнари сніг серед зими не випросити, розпинає
Від заздрощів. Вона - не ми, нехай... нас буцімто, немає.
Вересень 2015.
"нехай не розвести біди" – далі за логікою мали подати якийсь "позитив" на противагу; дбайте про візуальний образ тексту ( погляньте на тексти шановного пана засновника сайту і жахніться ): що менше значків і великих літер, то він кращий